ПТАШИНИЙ ГРИП: СИМПТОМИ, ЗАГРОЗИ ТА ПРОФІЛАКТИКА
Пташиний грип — це інфекційне захворювання птиці, яке викликане вірусами грипу А. Вірус H5N1 — це підтип вірусу грипу А, який буває в основному у птахів і може бути причиною їхньої загибелі.
Визначені віруси пташиного грипу можуть інфікувати людину і становлять значний ризик для її здоров'я.
Відомо, що дикі мігруючі птахи є природним резервуаром для високопатогенних вірусів і можуть передавати їх свійській птиці через безпосередній контакт. Пташиний грип належить до великої групи вірусів грипу, які вражають птахів, а за певних умов — інші види тварин і людину.
Інфіковані птахи поширюють вірус через свою слину, носові виділення та фекалії. Чутливі до інфекції птахи можуть заразитися при контакті з інфікованими виділеннями чи секреціями. Свійські птахи можуть бути інфіковані вірусом пташиного грипу через безпосередні контакти з хворими водоплавними або іншими зараженими птахами, а також через контакт із поверхнею або матеріалами, що були заражені вірусом.
Інкубаційний період у птиці триває від 1 до 7 днів, у деяких випадках — від кількох годин до 7 діб і більше.
Інфекція серед свійської птиці може бути неочевидною (безсимптомною) або викликати зниження яйценесення та захворювання дихальної системи. Також хвороба може мати блискавичну форму, спричиняючи швидку загибель птиці від системного ураження без будь-яких завчасних симптомів (високопатогенний пташиний грип).
Клінічні ознаки у курей різноманітні: від слабко виражених до гострих, із високою смертністю без проявів будь-яких симптомів або з мінімальними ознаками депресії. Характерні: відсутність апетиту, раптова загибель великої кількості птиці у стаді, напівкоматозний стан із опущеною головою. Загибель птиці може досягати 80–100%. Кури, інфіковані вірусом пташиного грипу, несуть яйця без шкаралупи і з часом припиняють яйцекладку. Хвороба супроводжується депресією, втратою чутливості, сльозотечею, набряками голови і шиї, ціанозом слизових оболонок, гребінця та сережок, водянистим проносом, рідше — симптомами ураження дихальних органів.
У бройлерів клінічні ознаки високопатогенного грипу менш виражені, ніж у інших видів птиці, і характеризуються пригніченням, сонливістю, відсутністю апетиту та підвищеною смертністю. Також спостерігаються набряки голови та шиї, ознаки ураження нервової системи, зокрема викривлення шиї та атаксія.
Клінічні ознаки грипу в індиків залежать від патогенності збудника, віку птиці та наявності інших інфекцій. При зараженні високопатогенними штамами грипу спостерігається раптова загибель птиці, зниження або припинення яйцекладки, бронхіальні хрипи, крепітація в легенях, глухий болючий кашель, синусити, набряки голови, депресія, діарея. Смертність досягає 80–90%.
Низькопатогенні віруси грипу спричиняють зниження або припинення яйценесення, катар верхніх дихальних шляхів, синусит та поступове підвищення смертності птиці.
У каченят, хворих на грип, спостерігаються слабкість, пригнічення, сльозотеча, часткова або повна відмова від корму, судоми, після яких каченята гинуть. Часто настають паралічі шиї, кінцівок, крил. Загибель каченят може досягати 50%. Дорослі качки хворіють без виражених клінічних ознак.
У гусей, заражених вірусами пташиного грипу, спостерігаються відсутність апетиту, ознаки депресії, пронос, набряк очних пазух. У гусенят можуть проявлятися ознаки ураження нервової системи.
Для мінімізації ризику занесення грипу птиці у приватні господарства власники птиці повинні дотримуватися ветеринарно-санітарних вимог щодо утримання птиці.
Рекомендації щодо профілактики грипу птиці в приватних господарствах:
- Організувати безвигульне утримання птиці.
- Утримувати домашню птицю в умовах, що виключають її контакт із дикою птицею.
- Завозити нову птицю тільки з регіонів, благополучних щодо пташиного грипу.
- Забезпечити належні санітарні умови утримання домашньої птиці: регулярно проводити чистку приміщень із подальшою їхньою дезінфекцією.
- Доглядати за птицею у спеціальному одязі та взутті, які необхідно регулярно прати та чистити.
- Використовувати лише якісні та безпечні корми для птахів, не закуповувати корми без гарантії їхньої безпеки. Зберігати корми в місцях, недоступних для дикої птиці.
- Під час забою та обробки птиці мінімізувати забруднення навколишнього середовища кров’ю, пір’ям та іншими відходами.
- На вимогу представників ветеринарної служби надавати домашню птицю для огляду та вакцинації.
- Про всі випадки захворювання та загибелі домашньої птиці, а також про виявлення місць масової загибелі дикої птиці негайно повідомляти ветеринарну службу та адміністрацію населеного пункту.
- Дотримуватися правил особистої безпеки та гігієни.
