КОЛИ В УКРАЇНІ ВІЙНА….
Війна - страшний вислів. Наше сьогодення, на жаль, змусило українців не тільки чути його повсякчас, а й бачити його реалії та жахливі наслідки.
У той час, коли ми могли жити та радіти мирному небу, дивитись, як ростуть наші діти, ми відстоюємо своє право на існування в цивілізованому світі задля нашого підростаючого покоління на нашій землі!
На жаль, не всі громадяни розуміють важливість всього цього, багато хто під будь-якими причинами ухиляється від конституційного обов’язку, а, в першу чергу, - від обов’язку перед своїми батьками та дітьми.
Побачивши всі реалії окупації частини території України, ніхто не хоче, щоб це жахіття було у нього вдома, ніхто не хоче бачити смерть та розруху, і в той же час не мають бажання це зупинити, шукаючи для цього різні причини.
Честь і шана тим, хто захищає чи захищав наш спокій, але оцінка суспільства залишається двоякою: спочатку тебе шанують, тобі допомагають, ти - герой, але тільки до того часу, поки ти нищиш ворога. Усе закінчується тоді, коли ти, отримавши поранення, повернувся до підрозділу, який не виконує бойові завдання, і ти стаєш непотрібним своєму суспільству.
Ніхто вже тебе не підтримає, не шанує, хоча тільки місяць тому перебував у вирві від снаряду, тебе крили артою, ти втрачав своїх побратимів, ти бачив СМЕРТЬ!
А тепер ти проходиш військову службу в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, ти хочеш допомогти тим, хто залишився там, стримує ворожу агресію, тому що знаєш, як воно важко…. І те відчуття переживання за своїх побратимів, які перебувають на лінії зіткнення, тебе не покидає, тиснуть думки “Задля чого це все?”
Задля того, щоб хтось жив в своє задоволення, чи задля їхніх дітей, батьків, дружин ? ЩОБ ХТОСЬ І ДАЛІ ХОВАВСЯ ВІД ТЦК?
Розмовляючи з одним із військовозобов’язаних, він промовив: “Як добре, що є телеграм канал "ПОВІСТКИ", бо він ховається від ТЦК. ТАК МОЖЕ ВИ, “ШАНОВНИЙ”, СХОВАЙТЕСЯ ВІД СВОЄЇ СІМ’Ї?..
Ось які у нас патріоти!!!
А ще можуть накинутись з ножем, тому що маю шеврон ТЦК.
Війна не закінчується десь там далеко на херсонських пісках, запорізьких краєвидах, донецьких териконах чи на Слобожанщині. Там наші хлопці стоять і тримають оборону. На жаль, багато хто не розуміє якою ціною!
Війна йде у нас самих, тому що ми не можемо визначитись, чи ми відстоюємо нашу землю, чи далі будемо підтримувати ІПСО ворога і втратимо країну!
Ми втратили забагато, але ще поки не втратили ЧЕСТЬ!
СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
