ВПЛИВ БУДОВИ АРТИКУЛЯЦІЙНОГО АПАРАТУ НА ПРАВИЛЬНУ ВИМОВУ ЗВУКІВ
Мовленнєві проблеми сьогодні є досить поширеним явищем серед дітей різного віку. Батькам дітей, які мають такі проблеми, корисно знати, що однією з причин неправильного мовлення можуть бути анатомічні порушення мовленнєвого апарату, зокрема аномалії та деформації зубів, щелеп, вкорочена або прирощена вуздечка язика тощо.
Спробуємо розібратися, як саме зазначені порушення співвідносяться з порушеннями мовлення у дітей.
З практики логопедії давно відомо, що у чіткості вимови звуків особливу роль відіграє будова зубно-щелепної системи. Зубно-щелепні аномалії та деформації часто є причиною неправильної артикуляції язика і губ. Патологічні зміни ускладнюють виконання рухів і положення язика, необхідних для вимовляння різних груп звуків.
У випадках дефектів зубного ряду найчастіше спостерігаються порушення вимови свистячих ([з], [ц], [с], [дз]), шиплячих звуків ( [ш], [ж], [ч]], [дж]), губно-зубних ([в],[ф]), передньоязикових ([д],[т]), вибухових звуків ([к], [г], [п],[б ].
При аномаліях язика (занадто великий або маленький язик, укорочена під’язикова вуздечка) страждає вимова шиплячих ( [ш], [ж], [ч]], [дж]), сонорних [р] [р’], [л] [л’] та виразність вимови в цілому.
Слід також зазначити, що корекційна робота з подолання недоліків звуковимови при порушеннях зубно-щелепної системи не буде ефективною без допомоги ортодонта, а в деяких випадках — хірурга-стоматолога, щелепно-лицевого хірурга. Лікар-ортодонт допоможе визначити стан функціональної та морфологічної повноцінності зубно-щелепної системи, а саме: форми піднебіння, форми зубних рядів, їх положення у ротовій порожнині, об’єму ротової порожнини.
Цікаво, що бувають такі випадки, коли різко виражені порушення зубно-щелепної системи спостерігається у дітей із нормою звуковимови. Це пояснюється пластичністю та компенсаторними можливостями центральної нервової системи. Компенсаторні можливості дозволяють сформувати правильну вимову при порушених умовах реалізації звуків. Проте більшість випадків потребують обов’язкового ортодонтичного впливу з метою попередження інших ускладнень розвитку. Хірургічне втручання може бути допоміжним або провідним та дозволить досягти стійких результатів.
Які ж особливості розвитку потребують пильної уваги батьків у період формування зубно-щелепної системи у дітей?
Найчастіше відхилення у розвитку артикуляційного апарату виникають у період формування молочного прикусу, якщо у дітей закріплюються шкідливі звички. Смоктання пальця, язика, прикушування щік, губ підвищують ймовірність розвитку у дитини неправильного прикусу. Тому лікарі не рекомендують давати соску дитині, якій вже виповнилося 1—1,5 року.
У деяких випадках порушення прикусу розвивається після деяких захворювань дихальної системи, перенесених у дитинстві. Наприклад, такі хвороби, як хронічний риніт та запалення аденоїдів, призводять до утрудненого дихання через ніс. Дитина змушена дихати ротом, при цьому тримаючи його постійно відкритим. У такому випадку нижня щелепа не відчуває необхідного для її нормального формування достатнього тиску від щік і лиця. Таким чином нижня щелепа відстає в розвитку, в той час як верхня щелепа розвивається нормально.
Причиною формування неправильного прикусу може бути порушення функції ковтання. Воно зумовлюється неправильним положенням язика. У період від народження до 3 років щелепна система функціонально пристосована до споживання їжі шляхом смоктання, а тому під час ковтання язик відштовхується від стулених губ. Такий тип ковтання називають інфантильним (дитячий). З появою тимчасових молочних зубів формується основна функція зубно-щелепної системи — жування. З’являється соматичний тип ковтання. Кінчик язика про ковтанні відштовхується від зімкнених зубів переднього відділу твердого піднебіння, губи при цьому стулені. Але при неправильному ковтанні зуби розімкнені, язик проштовхується вперед і розміщується між зубами. Невірне положення язика стає постійним і значною мірою впливає на формування вимови звуків.
Однією з причин ускладнення фізіологічного розвитку зубно-щелепного апарату дитини часто буває невчасне звернення за стоматологічною допомогою. Нехтування здоров’ям тимчасових зубів у дітей призводить до їх ранньої втрати. Це створює умови для значних змін в жувальному апараті. Відтак порушується анатомічна та функціональна єдність зубних рядів, взаємовідношення зубів верхньої та нижньої щелепи, жувальних м’язів та скронево-нижньощелепного суглобу. У ротовій порожнині може відбуватися зсув сусідніх зубів на місце видаленого або неправильне розташування у зубній дузі постійних зубів. Язик розміщується у дефекті зубного ряду передніх зубів, викривляючи таким чином вимову звуків та стимулюючи формування патологічного відкритого прикусу.
Слід пам’ятати, що роль тимчасових зубів важлива в процесі становлення висоти прикусу, в правильному формуванні зубних рядів і щелеп, у своєчасному прорізуванні і правильному розміщенні постійних зубів у зубному ряді, в нормальному розвитку функцій порожнини рота, а також в запобіганні розвитку вторинних деформацій прикусу, які характеризуються вкороченням зубної дуги, зсувом зубів у бік дефекту.
Особливу увагу слід також приділити грудному вигодовуванню. З ортодонтичної та логопедичної точки зору, грудне вигодовування корисне тим, що тренує у дитини круговий м’яз рота, м’язи щік та язика, а також формує правильне носове дихання.
Якщо мама втрачає можливість вигодовувати грудьми, варто подбати про те, щоб дитина їла з пляшечки, в сосці якої дірочка була б маленького розміру. Розвиток щелепи дитини трохи уповільниться без достатнього навантаження на круговий м’яз. Якщо ж дитина користується соскою, то вона повинна мати анатомічну форму. Завдяки цьому язик буде знаходитись в правильному положенні.
У період формування зубно-щелепної системи слід пам’ятати, що з появою зубів дитина має вчитися відкушувати, пережовувати їжу самостійно. При постійному вживанні перетертої м’якої їжі і відсутності твердих продуктів щелепні м’язи залишаються недорозвиненими. Навантаження на зуби допомагає правильно розвинути щелепу та сприяє прорізуванню зубів.
Отже, із зазначеного вище, можемо зробити такий висновок: фахова корекційна допомога потребує комплексного медико-психолого-педагогічного підходу до діагностики стану мовленнєвого і психічного розвитку дитини й функціонування артикуляційного апарату та розробки системи корекційних заходів, що вимагає залучення фахівців різного профілю.
