ДИТЯЧІ ІСТЕРИКИ
Дуже часто діти вдаються до істерики. Її супроводжує крик, сльози чи навіть биття головою об стінку.
Дитячі істерики – це важкий період у житті батьків. Головне - навчитися контролювати цей процес і не дати дитині перетворити істерику у засіб маніпуляції дорослими.
Як запобігти дитячим істерикам:
1. Демонструйте байдужість.
Коли дитина влаштовує істерику в громадському місці, ми часто відчуваємо себе ніяково, що може провокувати нашу злість і роздратування. Повірте, оточуючі зовсім не вважають вас поганими батьками, вони в такій ситуації швидше співчувають. Якщо ви не будете звертати увагу на поведінку дитини, це може виявитися набагато ефективнішим, ніж якщо ви будете злитися. Найчастіше діти вередують, виключно, щоб привернути вашу увагу.
2. Назвіть почуття дитини.
Маленьким дітям складно зрозуміти, що з ними відбувається. Вони ще не знайомі з власними почуттями і їм самим складно їх витримувати. Важливо, щоб ви допомогли дитині дати назву її переживанням: «Ти зараз сердишся через те, що я не купила тобі іграшку, яку ти дуже хотіла». Висловіть співчуття і розуміння. Наприклад, ви можете сказати, що теж лютуєте, коли не одержуєте те, що хочете. Але злитися можна по-різному, не всі форми вираження почуттів красиві, корисні і дієві.
3. Залучайте дитину до боротьби з істерикою.
Істерика - знак того, що дитина не справляється зі своїми почуттями. Важливо розуміти, що вона не просто намагається таким чином досягти мети, але, дійсно, відчуває емоційну напругу. Це допоможе не дратуватись, а об`єднати свої зусилля в боротьбі з істерикою. Придумайте разом жартівливу назву того, що з нею відбувається: на неї «напала злючка», прийшла «тітка Істерика». Це дозволить дитині переключити свою увагу і побачити в вас свого друга, а не кривдника.
4. Не поспішайте говорити «ні».
Передбачити дитячі істерики набагато легше, ніж їх зупинити. Багато батьків кажуть «ні» занадто швидко, що може миттєво довести дітей до точки кипіння. Наприклад, ви можете сказати: «Я хотів (хотіла) би купити тобі цю іграшку, але, на жаль, вона занадто дорога». Таке пояснення власної позиції набагато краще, ніж коротке «ні».
5. Запропонуйте альтернативу.
Проаналізуйте поведінку дитини і ті ситуації, в яких вона зазвичай починає вередувати, і заздалегідь промовляйте з нею можливі наслідки. Наприклад, якщо збираєтесь в магазин і знаєте, що дитина може почати вимагати купити їй іграшку і влаштує істерику через вашу відмову, домовтеся з нею, що ви обидва будете робити в цій ситуації. Наприклад: «Я збираюся в магазин. Я можу взяти тебе з собою, але тільки з умовою, що ти не будеш просити, щоб я щось тобі купила, сьогодні у мене такої можливості немає. Якщо ти все-таки почнеш вередувати, мені доведеться більше не брати тебе з собою в магазин ( ми з тобою не підемо в кіно, і так далі)».
6. Направляйте енергію дитини в правильне русло.
Організм дитини відповідає на стрес архаїчною реакцією «битися чи тікати». Тому іноді, щоб запобігти кризі, можна запропонувати дитині альтернативу у вигляді спортивних ігор. Стрибки, танці, рухливі ігри дозволяють вивільнити енергію, накопичену для реалізації стресової реакції.
7. Дозвольте дитині загладити провину.
За погану поведінку не завжди має бути обов`язково покарання. Дитина може відчувати себе жахливо після того, як зробить щось погане. І це вже саме по собі покарання. Якщо ви дозволите дитині зробити щось, що символічно загладить її провину, тим самим ви невербально повідомите дитині, що вона дійсно була неправа, але що ви готові прийняти її вибачення, - це дозволить вам обом рухатися далі.
8. Надайте дитині право вибору.
Для дітей також важливим є можливість вибору. Часто істерики є наслідком того, що батьки заважають дитині ставати самостійною. Вона намагається все робити по-своєму. У таких випадках необхідно, щоб у дитини обов’язково були сфери, в яких тільки вона вирішує, як має бути або вона сама вибирає із запропонованих альтернатив.
9. Навчіться контролювати себе.
Якщо не можете себе контролювати, робіть дихальні вправи. Після п`яти коротких вдихів і видихів зробіть серію з п`яти глибоких. Залишаючись спокійними, ви демонструєте дитині позитивну рольову модель.
10. Станьте прикладом.
Ми всі навчаємо дітей поводитися чемно та правильно. А що роблять дорослі? Гримають дверима, кричать на оточуючих та інше. Якщо замість цього почати практикувати інші шляхи заспокоєння та пояснювати причини своїх емоцій, зокрема дітям, то й діти навчяться висловлювати свої емоції.
Підготувала фахівець (консультант) КУ «Путивльський ІРЦ» Олена МОВЛЯНОВА за матеріалами інтернет-видань.
