МАЙСЮК НАЗАР ВОЛОДИМИРОВИЧ
МАЙСЮК НАЗАР ВОЛОДИМИРОВИЧ
(01.05.2001 року народження)
(старший механік-водій танкового взводу)
Загинув 14.05.2022, виконуючи бойове завдання поблизу
с.Малинівка Пологівського району Запорізької області
Народився 1 травня 2001 року в с.Рівне Конотопського району Сумської області (колишній Путивльський район) у багатодітній родині, був найменшим із чотирьох дітей у родині, їх втіхою і розрадою.
Дитинство проходило в с.Кружок. Коли Назару виповнилося 4 роки, родина переїхала до м.Путивль.
Незадовго до народження хлопчика мати Ліна Володимирівна поховала чоловіка й змушена була шукати роботу в ті непрості часи, самостійно виховуючи діточок. Коли Назар підріс, взявся допомагати матері. Іноді навіть бралися вдвох полоти людям городи.
Назар відвідував ДНЗ № 4. Хлопчик ріс комунікабельним, жвавим і непосидючим. З самого малку полюбляв різноманітну техніку, виготовляв іграшкову зброю з різноманітних підручних матеріалів.
Освіту здобував Назар у Путивльській загальноосвітній школі № 1 ім.Р.Руднєва. Уже підлітком навчився керувати автомобілем.
Ще змалечку хлопець водив за собою купу друзів. Сусіди тоді казали матері, що Назар у неї полководцем буде. Хлопець завжди мав загострене відчуття справедливості, відрізнявся порядністю. Не мав сили стерпіти, коли хтось казав погане про його рідних. І коли однолітки думали кожен про своє, він цікавився службою в армії, мріяв стати військовим.
Після закінчення школи, коли хлопцю виповнилося 18 років, у 2019 році, був призваний до Збройних Сил України. Свою строкову службу проходив у різних містах: Чернігів, Одеса, Миколаїв.
У жовтні 2020 року Назар після проходження строкової служби повернувся додому, але думки про армію не покидали хлопця. 16 лютого 2021 року уклав контракт зі Збройними Силами України. У цей час вивчився на танкіста.
Під час своєї служби за контрактом був у різноманітних місцях. Тоді він встиг побувати в зоні АТО на Донбасі. Додому не повідомляв ніяких подробиць – не хотів викликати в матусі зайве занепокоєння. Початок повномасштабного вторгнення зустрів на Чернігівщині, потім був у Волновасі, на донецькому та запорізькому напрямках.
Гаряча фаза війни 24 лютого 2022 року застала Назара Майсюка на службі в І-й окремій танковій Сіверській бригаді на Чернігівщині. А це був, як відомо, потужний шлях наступу військ противника на Київ. Зі слів матері, тоді Назар був на позитиві, розповідаючи, як ворожі танки підбивають. Мріяв, що після війни прийде додому разом з побратимами зі своєї роти, адже ті його дуже любили й поважали за мужність та відвагу.
Та не судилося. Ще на початку травня 2022 року Назар повідомив рідним, що знаходиться на передовій.
Загинув 14 травня 2022 року поблизу населеного пункту Малинівка Запорізької області при виконанні бойового завдання, знаходячись у танку, підбитому окупантами.
Танк загорівся, але воїн, сам ледве живий, намагався витягнути обгорілого командира. І витяг. Однак їх обох усе одно настигли ворожі кулі. На превеликий жаль, живими захисників вже не довезли до шпиталя.
Назар був дуже активним, любив гумор, спілкування. Завжди допомагав сусідам. Ніжно та шанобливо ставився до матері, постійно підтримував сестер. Ніколи ні про кого не забував.
Назар Майсюк похований 21 травня 2022 року в м.Путивль Путивльської громади.
Без Назара залишилася мати, 2 сестри та брат.
Указом Президента України № 390/2022 від 03 червня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
