КРУГЛИЙ СТІЛ МІЖ КОНОТОПСЬКОЮ ОКРУЖНОЮ ПРОКУРАТУРОЮ ТА КОНОТОПСЬКИМ МІСЦЕВИМ ЦЕНТРОМ З НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ ЩОДО МЕХАНІЗМІВ ЗАХИСТУ ПРАВ ДІТЕЙ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ, У ТОМУ ЧИСЛІ ТИХ, ЯКІ СТАЛИ ЖЕРТВАМИ АБО СВІДКАМИ ДОМА
У рамках координаційних повноважень керівника Конотопської окружної прокуратури, керівником прокуратури Олександром Миколайовичем Ковтуном, спільно із ювенальними прокурорами та директором Конотопського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олександром Михайловичем Мухою, проведено круглий стіл щодо механізму захисту прав дітей в умовах воєнного стану, у тому числі тих, які стали жертвам або свідками домашнього насильства.
Олександр Миколайович акцентував увагу на особливостях правового захисту вразливої категорії учасників кримінальних проваджень - дітей, особливо тих, які стали жертвами насильства в сім’ї. Основні права дітей витікають із Конвенції про права дитини, схваленої Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1989 року: на освіту, охорону здоров’я, на працю та соціальний захист та їх реалізацію в умовах воєнного стану. Міжнародні стандарти правосуддя, дружнього до дитини, закріплюють, що незалежно від процесуального статусу дитини, мають бути дотримані принципи правосуддя, дружнього до дитини: захист найкращих інтересів, забезпечення ефективної участі дитини, недискримінаційного відношення, гідного ставлення та верховенство права. Важливо дотримуватись конвенційних зобов’язань, які Україна має, ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, що захищає інтереси всіх дітей, незалежно від їх процесуального статусу. У кримінальному провадженні потерпілому відводиться значуща роль, оскільки часто надана саме потерпілим інформація сприяє доказуванню у справі та встановленню істини, особливо про злочини, пов’язані із домашнім насильством. При цьому допит дитини в кримінальному провадженні має свою специфіку з урахуванням її віку, рівня зрілості, інтелектуального розвитку, дитина має розуміти хід кримінального провадження. Із метою уникнення або мінімізації можливої психологічної травматизації дитини в кримінальному провадженні мають бути забезпечені всі гарантії, стандарти прав дитини-потерпілої від злочину. У зв’язку із цим, у всіх провадженнях, де жертвами злочинних посягань стають діти, мають бути залучені не тільки законні представники і психологи, а ще адвокати.
Керівником наголошено на державних гарантіях забезпечення прав дитини і значимості правової допомоги дітям, особливо в умовах воєнного стану. Сфера охорони дитинства залишається пріоритетом в роботі органів прокуратури.
У свою чергу, Олександром Михайловичем зауважено, що Декларація прав дитини 1959 р. закріплює принцип, що дитина за будь-яких обставин має бути серед тих, які першими одержують захист і допомогу. В усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини). Зазначене положення корелює з частиною 2 ст. 10 КПК України, де закріплено, що у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями. Дитина має свою специфіку, яка пов’язана із її віком, рівнем інтелектуального, емоційного розвитку, життєвим досвідом. Усе це впливає на можливість сприйняття нею подій кримінального правопорушення та можливість надати оцінку таким подіям. Одним із способів отримання такої інформаціє є допит потерпілої особи.
Чинний КПК України передбачає, що допит дитини в кримінальному провадженні проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності – лікаря. Із цього положення законодавства, витікає, що обов’язкова участь адвоката не передбачена при допиті дитини-потерпілої. На законодавчому рівні особливу увагу присвячено закріпленню гарантій для неповнолітнього підозрюваного та обвинуваченого, чого не можна сказати про статус неповнолітнього, малолітнього, який є потерпілим у справі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що діти мають право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно із цим Законом. Тому, у кожному провадженні, у якому залучена дитина, є можливим залучення безоплатної вторинної правової допомоги для неповнолітніх з метою надання кваліфікованої правової допомоги на всіх стадіях кримінального провадження.
Під час зустрічі учасниками виокремлено найголовніші проблеми:
- необов’язковість участі адвоката в інтересах потерпілої дитини (це питання потребує змін до КПК);
- неодноразові допити потерпілої дитини, що завдає їй повторної травматизації;
- брак високопрофесійних психологів у громадах (зокрема віддалених від міста), які розуміються на ювенальній проблематиці і можуть надалі ефективно працювати з дітьми, потерпілими від домашнього насильства.
Проблема захисту прав дитини, яка потрапляє в систему правосуддя, глобальна в межах країни. Необхідно вибудовувати систему захисту прав та інтересів дитини від злочинних посягань, що гарантуватиме справедливе досудове розслідування та судовий розгляд з дотриманням усіх стандартів правосуддя, дружнього до дитини.
