ПОРЦЕЛЯНОВИЙ КОРОЛЬ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
4 липня минає 220 років від дня народження Андрія Михайловича Миклашевського (1801–1895), поміщика, мецената, комерсанта, засновника в с. Волокитине першої на Лівобережній Україні порцелянової мануфактури.
Андрій Михайлович є нащадком видатного козацько-старшинського роду, народився 4 липня 1801 році в маєтку Кочубеїв у селі Ярославець Глухівського повіту. Був вихованцем Імператорського Царськосільського пансіону, по закінченню якого з 1819 року служив корнетом Охтирського гусарського полку. З 1821 року був поручиком, а з 1824 року – штаб-ротмістр у відставці. У 1836 році оселився в с. Волокитине Глухівського повіту. В родовому маєтку спорудив будинок, церкву з сімейною усипальницею, заклав садово-парковий комплекс та завод по виробництву порцеляни. Художниками на фабриці Миклашевського працювали кріпаки. За короткий час, засвоївши мистецтво розпису фарфору, вони створювали прекрасні роботи, які відзначалися на виставках срібними та золотими медалями. Фабрика існувала всього 22 роки – з 1839 року до 1861 і за цей час встигла підкорити світовий ринок. Окрім традиційного посуду «візитною карткою» мануфактури Миклашевського вважається мала скульптурна пластика, або «ляльки» – так лагідно називали фігурки, які до кінця 1850-х років на жодному фарфоровому заводі України не виготовлялись. Найбільш складним з усіх виробів фабрики Миклашевського дослідники вважають іконостас Покровської церкви та елементи з її оздоблення.
Андрій Михайлович мав двох доньок: Олександру та Марію. Остання стала матір’ю видатного державного діяча, гетьмана України Павла Скоропадського. Помер Андрій Михайлович Миклашевський у 1895 році, похований в родовому склепі Покровської церкви с. Волокитине.
Сьогодні колишня слава та заможність поміщика відображена в літературі з краєзнавчого фонду бібліотеки, експонати волокитинської порцеляни є окрасою музеїв України і приватних колекцій та стоять «Золоті ворота» в с. Волокитине, побудовані із вічних матеріалів, які пережили і свого зодчого і свого господаря.
