РОЗВИВАЮЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ ВДОМА
Як говорить одна із заповідей Марії Монтессорі – “Дітей вчить те, що їх оточує”. Я вважаю, що це факт. І справа навіть не тільки в спеціально правильно розставлених іграшках, а в загальній картині життєдіяльності дитини. Але грамотно сворити розвиваюче середовище вдома важливо, оскільки це дасть максимальну кількість стимулів для розвитку інтелекту і практичних умінь дитини.
За принципами методики Марії Монтессорі ігрова зона повинна бути розділена на частини, де кожна ділянка відповідає за розвиток певної сфери: фізичний розвиток, практичні вміння, дрібна моторика і сенсорний розвиток, мовний, математичний, природничий, творчий розвиток. Дитина самостійно обирає зону, в якій хоче працювати, і сама визначає кількість проведеного в ній часу.
Але для того, щоб втілити закони розвиваючого середовища вдома, не потрібно мати спеціального приміщення, досить слідувати основним принципам:
1) Всі іграшки повинні бути розподілені і краще, якщо вони знаходяться на відкритих безпечних полицях, звідки дитина може самостійно взятии гру. Розподіл може відбуватись за таким принципом:
• дрібна моторика: рамки-вкладиші Монтессорі, сортери, пазли, головоломки;
• конструктори;
• настільніігри;
• предмети з побутового життя: пластиковий посуд різної величини: чашка, тарілка плоска, тарілка глибока, ложка. Додавши в розпорядження трохи великих макаронів, дитина навчиться пересипати предмети з чашки в більш широку мисочку, потім навпаки. Також брати ложкою макарони і переносити їх з одного посуду в іншу, тренуючи координацію рухів. Таким чином, малюк вчиться розрізняти об‘єм навколишніх предметів і буде більш охайний і впевнений в собі за столом. Краще, якщо ці предмети будуть на великій таці, щоб макарони, навіть розсипавшись, не опинились на підлозі або килимку. Також хорошим доповненням даної зони буде маленький совочок і щіточка. Тут же може бути розташована іграшка із застібками, липучками, яка вчить малюка самостійно вправлятися з одягом.
• мозаїки, ігри з кольоровими паличками (скласти візерунок або малюнок);
• інтерактивні іграшки: дитячі комп’ютери, телефони, ляльки, що розмовляють, звірі;
• розвиваючі картки, азбука, ігри з літерами;
• математичні ігри, ігри з цифрами;
• спортивний куточок;
• зручний стіл зі стільцями.
2) Іграшки діляться за принципом дії на певний психічний процес і тому важливо, щоб в ігровому просторі у дитини не було багато іграшок з однією і тією ж функцією. Наприклад, рамки-вкладиші, пазли – це ігри однієї спрямованості, тому їх має лежати одночасно не все, що є, а два-три на вибір, щоб дитина могла концентруватись на грі і отримувати максимум користі від неї. Те ж стосується інтерактивних ляльок, дитячих комп’ютерів, шнурівок і т.д. У міру насичення дитиною однією грою замінюйте її на іншу того ж типу, а цю на час сховайте. Через деякий час малюк буде радий їй, як новій.
3) Іграшки, які оточують дитину, повинні відповідати віку малюка і компенсуватий йго основні пізнавальні та фізіологічні потреби.
4) Після гри іграшки обов’язково потрібно зібрати на місце, зберігаючи розуміння того, що у всього є своє місце.
Батьки повинні знайомитись, дізнаватись особливості різних методик розвитку дітей, але не намагатись панічно дотримуватися кожного кроку. Це не означає, що потрібно легковажно ставитись до процесу, це означає, що потрібно адаптувати будь-яку методику до сімейного вжитку і дитини безпосередньо. Я хочу сказати, що створення розвиваючого середовища вдома, на мій погляд, це універсальний засіб гармонійного розвитку дитини, але можуть і є заняття, які знаходяться в категорії “дістали-пограли-сховали” – це настільні ігри з дрібними деталями і чіткими правилами гри, це творчі заняття з фарбами і ножицями, тому не бійтесь додавати трохи “правил” в ігрову розвиваючу систему.
Чудово, якщо у малюка з ранніх років є столик, за яким він може гратися в деякі ігри. Але не засмучуйтесь, якщо вам зараз його просто нікуди поставити. Підлаштовуйте систему розвитку під вже існуючу обстановку і ні в якому разі не дорікайте собі, що не можете створити такі умови, які бачили десь.
Будьте уважні до своєї дитини, де це можливо і безпечно – надавайте свободу, в іграх “пропонуйте свою допомогу”, а не нав’язуйте участь, і тоді Ваша дитина буде розвиватись добре і з задоволенням!
Ігри з дітьми вдома
Все життя дитини пов'язане з грою. Що менша вона, то більше часу має виділятися для ігор. Діти ще не вміють самостійно гратися, у них малий життєвий досвід і досвід поводження з іграшками. Протягом всього дошкільного віку їм треба пройти довгий шлях розвитку ігрової діяльності. Дітей треба вчити гратися. Для того, щоб правильно і цікаво організувати ігри, важливо викликати у дітей життєрадісний настрій, активну поведінку: вчити гратися з іграшками, дбайливо до них ставитися, помічати їх привабливість та красу, виховувати бажання гратися разом, прагнути до спілкування, співчуття, доброзичливого ставлення одне до одного.
Для розвитку радісних, цінних у виховному значенні ігор дітям слід давати різні іграшки, посібники. Ігри належить супроводжувати казками, віршиками, потішками, примовлянками тощо.
Лисиця та курчата
Якщо у вас вдома зібралася компанія дітлахів, запропонуйте їм рухливу гру для дітей «Лисиця та курчата», яка розвиває у малят швидкість реакції, спритність і увагу. З групи дітей вибирається «лисиця», завдання якої полягає в тому, щоб ловити «курчат». Для початку лисиця ховається в «нору», а курчата вибирають собі будиночки – стільці, крісла, дивани, куди вони ховатимуться від лисиці, а потім виходять на прогулянку по заздалегідь обумовленій території. За сигналом дорослого лисиця виходить на полювання і намагається зловити курчат, що розбігаються та ховаються в будиночки. Гра може тривати, поки лисиця не спіймала всіх курчат, або ж перша спіймана дитина міняється ролями з лисицею і гра починається заново.
Велетні та гноми
Ця весела розвага для дружньої компанії малят відноситься до серії активних ігор з дітьми вдома, які вимагають зосередженості та уважності. Дорослий ведучий по черзі називає слова «велетні» і «гноми», постійно прискорюючи темп, а гравці повинні зображати відповідних героїв, стаючи навшпиньки або присідаючи. Якщо гравець помиляється, він вибуває з гри. Ведучий намагається заплутати учасників, для чого може називати слова з різною інтонацією («велетні» – грубо, а «гноми» – тоненьким голосом) і в певний момент говорити навпаки.
Мумія
Хорошою розвагою для компанії дітвори стане весела гра для дітей вдома «Мумія», в якій малечі потрібно перетворити товаришів на мумії. При достатній кількості учасників можна провести гру у вигляді змагання команд. Кожна команда вибирає собі майбутню мумію і за сигналом ведучого починає обмотувати її туалетним папером, намагаючись не відірвати його від рулону. Перемагає команда, що першою завершила перетворення. Як бонус запропонуйте дітям сфотографуватися на пам’ять із мумією.
Плутанина
Ця цікава гра для дітей вдома вимагає від учасників спритності та гнучкості, а від ведучого – кмітливості та уваги. У групі дітей вибирається ведучий, який залишає кімнату. Решта стають у коло, беруться за руки і намагаються якомога сильніше «заплутатися». Можна переступати і пролазити під руками сусідів, головне не розчеплювати рук. Після повернення ведучий намагається розплутати «клубок» дітлахів, якщо йому вдається, вибирається новий ведучий, якщо ні – гра повторюється.
Пошуки скарбів
Більшість дітей молодшої вікової групи любить грати в «хованки», тому для дітей 3 років у якості розваги можна запропонувати гру вдома «Пошуки скарбів». На відміну від традиційних «хованок», шукати дитині доведеться не гравців, а «загублені скарби». Малюк виходить з кімнати, а дорослий ховає заздалегідь обрані «скарби» в доступних місцях. Допомогти дитині впоратися із завданням можна підказками на кшталт «тепло-холодно».
Оселедці в банці
Ця гра для дітей вдома – протилежний варіант хованок. Всі гравці заплющують очі і рахують до десяти, а ведучий тікає і ховається. Через деякий час один із гравців іде на пошуки і, якщо не знаходить за одну хвилину, вибуває з гри. Якщо ж він знайшов ведучого, то ховається разом із ним.
Далі на пошуки ведучого виходить наступний учасник, і теж, якщо знаходить схованих, то ховається разом із ними, якщо ні - вибуває.
Гра продовжується доти, поки всі не сховаються разом з ведучим, немов оселедці в бочці. Головне при цьому - не засміятися і не видати всіх.
Більбоке
Це така старовинна французька гра, що бабусі й дідусі, і навіть прабабусі і прадідусі можуть пригадати, як грали в неї.
Для цієї гри з дітьми вдома треба взяти товсту нитку або шнурок довжиною приблизно 45 см. Один з його кінців приклеюється липкою стрічкою до тенісної кульки, а інший - до денця пластмасового стаканчика. Можна також прив'язати кінець нитки до ручки пластмасової кружки.
У грі беруть участь кілька людей. Від гравця потрібно підкинути кульку вгору і зловитиїї в стаканчик або кружку. За це й нараховуються очки. Ловити кульку потрібно по черзі, до промаху. Промахнувшись, гравець передає більбоке наступному гравцеві. Виграє той, хто першим набере обговорену кількість очок.
Таємничі звуки
Коли є багато вільного часу, який немає куди подіти, запишіть на мобільний телефон або старий магнітофон різні домашні звуки і шуми (робота пральної машини, дзюрчання води, кашель тата, скрип дверей, стукіт клавіатури, голоси всіх членів сім'ї та ін.)
Сірники, ватяні палички, ґудзики, жолуді, каштани
Коли дитина грається з дрібними предметами (звісно, під наглядом дорослих!), то розвивається не тільки дрібна моторика, а й просторове мислення, уява, тактильна чутливість.
Із сірників, ватяних паличок, жолудів, каштанів і ґудзиків можна викладати різні малюнки, як довільно, так і за схемою. Причому всі ці предмети можна поєднати в одному малюнку. Починати доречно з простих геометричних фігур — квадрата, трикутника, ромба, сонечка, поступово ускладнюючи ігри. Із сірників і ватяних паличок добре виходять зірки, їжачки, машинки, ялиночки, будь-які фігури, щомістять багато прямих ліній. Спочатку малюнок викладає мама, адже малюка необхідно зацікавити. Потім «твір» можна робити разом.
Навіть найменшим діткам буде корисно перебирати ґудзики — виймати з коробочки і складати назад, нанизувати ґудзички на мотузочок і робити намиста й браслети. Тільки при цьому мама повинна бути дуже уважною: раптом малюк потягне іграшку до рота! Якщо дитина зовсім мала і є небезпека, що вона проковтне дрібні деталі, то слід нанизати ґудзики різних кольорів і розмірів на жорстку міцну волосінь. Така іграшка може бути і брязкальцем, і матеріалом для лічби, і наочним посібником для вивчення кольору, лічби і розміру.
Ігри з сірниками
Усі батьки люблять повторювати: «Сірники для дітей — не іграшка!» Правильно, звісно, адже діти можуть ненавмисне що-небудь підпалити.
Але якщо поряд перебуватимуть мама або тато, то сірники можуть виявитися навіть хорошою іграшкою. Так уважає тато. Сьогодні він грає «у сірники» з дитиною. Пропонуємо ось яке завдання.
Сірникова картинка
Кожній дитині видайте сірники (скільки бажаєте — коробку, коробку на двох, коробку на всіх тощо). За командою учасники починають викладати із сірників картинку на тему, задану ведучим. Це може бути своє ім'я, прізвище, зображення якої-небудь тварини, смішного сюжету («Тато спить», «Автоперегони», «Троє поросят» тощо). Виграє той, хто упорався швидше при простіших завданнях), або той, у кого вийшла найоригінальніша сірникова картинка (складніші завдання).
Скільки сірників
Візьміть сірникову коробку і покладіть у неї два сірники. Потрясіть коробку і запитайте у дітей, як вони вважають, скільки сірників зараз лежить у коробці. Діти також можуть потрясти коробку, потримати її в руках. Але відкривати коробку може тільки ведучий. Отже, тепер ви відкриваєте коробку і даєте дітям можливість перерахувати сірники. Перемагає той, хто назвав максимально близьку до правильної кількість.
Тепер можете ускладнити завдання: відвернувшись від дітей, додайте декілька сірників. Нехай діти знову відгадують їх кількість.
Сірникові коробки
Сірникові коробки (чим більше, тим краще) можна використовувати в різних іграх. На чотирьо хабо шести кришках, так само як і на внутрішніх коробочках, намалюйте однакові геометричні фігури: квадрат, круг, ромб, трикутник. Перемішайте кришки і внутрішні коробки. Попросіть малюка знайти і скласти коробочки.
Де мій ґудзичок?
Якщо сірникових коробок у вас багато, можна їх склеїти в декілька рядів, як ящики в комоді. Іграшкове цуценя принесло з собою ґудзик (монету, фішку, скріпку та ін.) і хоче покласти його в ящик. Воно кладе іграшку в один із ящиків і розмовляє з малюком, розповідаючи про себе. Потім запитує малюка, у якому з ящиків його ґудзик. Місце, куди цуценя кладе ґудзичок, постійно змінюється. Тривалість розмови постійно збільшується. Це завдання відмінно тренує зорову пам'ять і увагу дитини.
Ложки, чашки, миски, сковорідки
Маленькі діти дуже хочуть гратися на кухні. А батькам це спричиняє певні незручності. Хоча якщо до процессу поставитися розумно, то з дитячої цікавості можна отримати багато користі. Ось, наприклад, усім відомо, що потрібно розвивати тактильне сприйняття. І батьки купують іграшки з різною фактурою поверхні. Потрібно навчати дитину понять «великий — маленький»? А на кухні для цього є стільки можливостей! Різноманітні різні поверхні (гладкі ложки, ополоники, полумиски, миски і шорстка сковорода), і вивчення співвідношень «великий — маленький» (цікаво, скільки ложок вміститься в миску, і чому туди не вміститься ополоник). А як весело стукати ополоником по каструлі або кришкою об кришку!
Тісто цілком можна використовувати як замінник пластиліну, адже це чудовий матеріал для ліплення! Воно легко мнеться, менше брудниться, і не буде нічого страшного, якщо дитина випадков опроковтне шматочок. Тонкий пласт розкоченого тіста може використовуватися як основа для картини з будь-якого підручного матеріалу — ґудзиків, жолудів, сірників, круп, мотузок, ниток, дроту, насінинок, гілочок тощо. Розминання тіста — цікаве і корисне заняття для малюка.
Крупи, сіль, кава, макарони також знадобляться для «кухонної школи». Дрібну крупу (наприклад, манну) і сіль можна використовувати для пальчикового малювання. Для цього необхідно висипати крупу на піднос рівним шаром. Намалюйте що-небудь самі, покажіть дитині, як це цікаво. Проведіть пальчиком по крупі. Вийде яскрава контрастна лінія. Потім візьміть пальчик дитини. Нехай малюк сам намалює декілька хаотичних ліній. Коли дитина освоїться, можна переходити до малювання узорів. Спочатку малює мама, потім пробує малюк. Малювати можна все що завгодно: хаотичні лінії, будиночки, круги, огорожі, хмари, спіралі, личка, літери аб оцифри.
Крупну крупу (наприклад, гречку-ядрицю), горох, квасолю, кавові зернятка можна використовувати для викладання картинок, так само як і з сірників, ґудзиків і ватяних паличок. Можна використати їх і для аплікацій. Пересипати всі ці продукти найцікавіше у прозорий посуд, для того щоб було видно.
Демонстрація мод
Перед початком зимового (весняного, літнього, осіннього) сезону влаштуйте з дитиною демонстрацію мод. Нехай малюк спробує самостійно застібати ґудзики, кнопки і «блискавки». Підготуйте місце для демонстрації, розстеливши червоний рушник, на якому «модель» демонструватиме обновки. Решта членів сім'ї можуть клацати фотоапаратами, зображаючи репортерів модних журналів.
Сім'я Пробочкіних
Приготуйте темно-зелені пробки, шматочки дроту, ватяні кульки, фломастери або маркери. Змайструйте разом із дитиною із перелічених предметів кумедних персонажів сімейство Пробочкіних: маму, тата і дітей.
Відбитки
Візьміть аркуш паперу і прикріпіть його краї скотчем до плоскої поверхні. Покладіть під аркуш дрібний плоский предмет — монету, ключ або брелок. Нехай малюк легенько проводить олівцем по паперу, щоб на поверхні аркуша з'явився відбиток захованого предмета.
Шарфики для ляльок
З клаптиків тканини або старих дитячих речей можна виготовити шарфики для ляльок і м'яких іграшок, щоб вони не замерзли взимку.
Намиста зі скріпок
Запропонуйте дитині пакетик різноколірних скріпок і покажіть, як їх з'єднати разом, щоб вийшло симпатичнее намисто або браслет.
