ОНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ
Кабінетом Міністрів України прийнято низку стратегічних рішень, які суттєво оновлюють підходи до регіонального розвитку, адаптуючи їх до умов повномасштабної війни та водночас орієнтуючи державу на подальшу інтеграцію до Європейського Союзу.
Адаптація Державної стратегії регіонального розвитку
Змінами до Державної стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 роки закладено нову логіку територіального планування, яка базується не лише на економічних чи демографічних показниках, а передусім — на безпековій ситуації.
Одним із ключових нововведень стало впровадження типології територій за безпековою ознакою. Відтепер державна політика диференціюється залежно від умов функціонування громади чи регіону: прифронтові території, території відновлення або тимчасово окуповані території.
Такий підхід дозволяє більш точно визначати пріоритети державної підтримки. Зокрема:
- для прифронтових територій основна увага зосереджується на забезпеченні безпеки населення, розвитку оборонної та захисної цивільної інфраструктури, підтримці стабільного функціонування критичних систем життєзабезпечення;
- для територій, що зазнали руйнувань, ключовими є швидке відновлення інженерної, транспортної та соціальної інфраструктури, повернення населення та відновлення економічної активності;
- для тимчасово окупованих територій акцент робиться на збереженні соціальних зв’язків, підтримці внутрішньо переміщених осіб, а також формуванні спроможності до майбутньої деокупації та реінтеграції.
Таким чином, регіональна політика України переходить від уніфікованого підходу до гнучкої моделі, що враховує реальні виклики воєнного часу.
Новий етап міжнародного територіального співробітництва
Паралельно затверджено Державну програму розвитку міжнародного територіального співробітництва на 2025–2027 роки, яка фактично перезапускає підходи до взаємодії українських громад із міжнародними партнерами.
Якщо раніше таке співробітництво здебільшого обмежувалося прикордонними регіонами, то тепер воно охоплює всю територію України. Це означає, що кожна територіальна громада отримує можливість долучатися до міжнародних проєктів незалежно від географічного розташування.
Програма тісно пов’язана з євроінтеграційним курсом держави та враховує положення Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а також рекомендації Європейської Комісії у сфері регіональної політики. Особливий акцент зроблено на підготовці України до повноцінної участі у політиці згуртованості ЄС у майбутньому програмному періоді 2028–2034 років.
Серед ключових напрямів:
- перехід від формального партнерства до реалізації спільних проєктів, зокрема у сфері відбудови;
- розвиток інституційної спроможності органів місцевого самоврядування;
- активізація участі громад у європейських програмах, зокрема Interreg та Interreg NEXT;
- розширення транснаціонального співробітництва, зокрема у межах Дунайського та Карпатського регіонів;
- посилення ролі агенцій регіонального розвитку як координаторів проєктної діяльності.
Фінансування та очікувані результати
Реалізація зазначених підходів передбачає використання змішаної моделі фінансування, яка поєднує ресурси державного та місцевих бюджетів, міжнародну технічну допомогу та інші джерела.
Загальний обсяг фінансування на період 2025–2027 років оцінюється на рівні близько 3,18 млрд гривень.
Очікується, що в результаті реалізації програми:
- буде укладено щонайменше 250 угод про міжнародне територіальне співробітництво;
- реалізовано близько 300 спільних проєктів та ініціатив;
- значно розшириться участь українських громад у програмах Європейського Союзу;
- підвищиться інституційна спроможність органів місцевого самоврядування;
- буде створено основу для ефективної інтеграції України до політики згуртованості ЄС.
Загальний висновок
Оновлення державної регіональної політики свідчить про системний перехід України до нової моделі розвитку, яка одночасно враховує виклики війни та стратегічну мету європейської інтеграції.
Запроваджені зміни не лише дозволяють ефективніше реагувати на поточні безпекові та соціально-економічні виклики, а й формують фундамент для довгострокового розвитку територіальних громад, їх відновлення та інтеграції у європейський простір.
