УПРАВЛІННЯ ІНСПЕКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЗВЕРТАЄ УВАГУ РОБОТОДАВЦІВ НА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ
Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності, а також недопущення дискримінації за ознакою статі закріплено в Україні на законодавчому рівні.
Так, відповідно до статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Згідно зі статтею 2-1 Кодексу законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі.
У статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці. Також визначено обов’язки роботодавця, зокрема:
-
створювати умови праці, які дозволяють жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
-
забезпечувати можливість суміщення трудової діяльності із сімейними обов’язками;
-
здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків за однакової кваліфікації та однакових умов праці;
-
вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;
-
вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Одним із дієвих засобів виконання роботодавцем зазначених зобов’язань є включення до колективних договорів та угод положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
У Методичних рекомендаціях щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 № 56, пропонується визначення конкретних заходів з гендерного вирівнювання в межах підприємства. Зокрема, йдеться про усунення нерівності в оплаті праці жінок і чоловіків шляхом професійної підготовки (перепідготовки) кадрів, застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, а також вжиття позитивних дій для досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків серед різних категорій працівників.
Роботодавцям слід усвідомлювати, що запобігання та недопущення дискримінації за ознакою статі на робочих місцях сприяє підвищенню конкурентоспроможності підприємств у боротьбі за кваліфіковану робочу силу, ефективнішому використанню трудових ресурсів та, у свою чергу, забезпечує зменшення витрат.
Довідково.
Дискримінація — це ситуація, за якої особа та/або група осіб за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного чи соціального походження, громадянства, сімейного або майнового стану, місця проживання, мовними чи іншими ознаками зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету та є необхідним.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема:
-
порушення принципу рівності прав і можливостей;
-
пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації;
-
підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД;
-
сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків;
-
місця проживання;
-
членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку;
-
звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав.
Не вважаються дискримінацією у сфері праці дії та обмеження, встановлені Кодексом законів про працю України та іншими законами, якщо вони зумовлені вимогами до певного виду робіт (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) або необхідністю посиленого соціального та правового захисту окремих категорій осіб.
Працівник має право вимагати від роботодавця тимчасового переведення на дистанційну роботу строком до двох місяців, якщо на робочому місці щодо нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. Водночас роботодавець може відмовити у такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи неможливе з огляду на трудову функцію працівника або за відсутності підтверджених фактів дискримінації, сексуальних домагань чи інших форм насильства.
Особи, які вважають, що зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися зі скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
