ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки — це будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про її передачу у власність чи надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Зокрема, під цим терміном слід розуміти будь-які дії, що підтверджують фактичне користування земельною ділянкою без належної правової підстави.
Водночас не вважається самовільним зайняттям земельної ділянки випадок, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування прийняв рішення про її передачу у власність чи надання у користування (оренду). Перелік таких рішень є вичерпним. Також самовільним зайняттям не вважається користування земельною ділянкою за наявності відповідного правочину, тобто укладеної згідно із законодавством цивільно-правової угоди.
Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Крім того, такий контроль у межах визначених законом повноважень здійснюють виконавчі органи сільських, селищних і міських рад за умови прийняття відповідного рішення радою.
Самовільне зайняття земельної ділянки є одним із найбільш поширених порушень земельного законодавства. За його вчинення порушники відповідно до статті 211 Земельного кодексу України несуть адміністративну, кримінальну або цивільну відповідальність.
Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.
