САРКОЦИСТОЗ: ЗАХВОРЮВАННЯ ТВАРИН ТА ЛЮДЕЙ У ФОКУСІ ВЕТЕРИНАРНОГО КОНТРОЛЮ
Останнім часом значно зросла актуальність питання профілактики протозойних захворювань, зокрема саркоцистозу. Це пов’язано з низкою тривожних повідомлень від Агентства з безпеки харчових продуктів Азербайджанської Республіки щодо виявлення Sarcocystis у замороженому яловичому м’ясі, яке експортувалося з України, в тому числі від виробників Сумщини.
Саркоцистоз (також саркоспоридіоз, лат. sarcocystosis, sarcosporidiosis) — протозойне захворювання, спричинюване саркоцистами, що перебігає переважно як кишкова інфекція та характеризується утворенням у м’язовій тканині цист.
Саркоцистоз зустрічається у всіх країнах світу, де є корови і свині. До збудників сприйнятливі багато видів сільськогосподарських і диких тварин. Ураженість рогатої худоби саркоцистами може досягати 100 %, свиней — 15–45 %. Паразит виявлений також у 8 видів птахів, рептилій і риб.
Збудник саркоцистозу — кокцидії роду Sarcocystis, родини Eimeriidae. Саркоцисти стійкі у довкіллі, можуть зберігати життєздатність понад 3 роки, зимувати в ґрунті, переносити заморожування та відтавання. Розвиваються за участю двох хазяїв: дефінітивні хазяї — собаки і кішки; проміжні — велика і дрібна рогата худоба, свині. Вони заражаються з кормом або водою. Собаки і кішки — основні поширювачі спороцист паразита. Збудники строго специфічні як для остаточного, так і для проміжного хазяїна.
Клінічні ознаки у тварин
При спонтанному зараженні саркоцистоз має переважно хронічний (латентний) перебіг, що ускладнює діагностику. Відмічають виснаження, блідість слизових оболонок, набряк міжщелепового простору, екзофтальм, у корів — різке зниження молокопродукції.
Гострий і підгострий перебіги виникають при експериментальному зараженні: підвищення температури, пригнічення, анорексія, слабкість, тахікардія, тахіпное, пронос, спрага, можливі аборти.
У дорослих м’ясоїдних тварин саркоцистоз не має виражених клінічних ознак навіть після багаторазового годування сирим м’ясом, інтенсивно інвазованим саркоцистами.
Під час ветеринарно-санітарної експертизи туш, інтенсивно уражених саркоцистами, відмічають виснаження, анемічність, гідремічність, наявність серозних інфільтратів у підшкірній клітковині та міжм’язовій сполучній тканині.
Лікування: застосовують антипротозойні препарати.
Профілактика та заходи боротьби:
-
Розрив біологічного ланцюга передавання збудника від дефінітивного до проміжного хазяїна і навпаки;
-
Дотримання ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних правил;
-
Утилізація або закопування трупів тварин і відходів забою;
-
Контроль безпритульних собак і котів, недопущення їх на території ферм;
-
Наявність обладнаних вбиралень на фермах.
Саркоцистоз у людини
Людина може виступати як основний, так і проміжний хазяїн саркоцист. Інфікування відбувається при вживанні недостатньо обробленого (напівсирого) м’яса (свинини, яловичини).
Кишковий саркоцистоз:
Виступає людина як основний хазяїн. Перебіг зазвичай безсимптомний, але можливі тупий біль у животі, діарея, нудота, блювання (рідко), зниження апетиту, загальна слабкість, кропив’янка, підвищення температури до 37,3–37,7 °С.
М’язовий саркоцистоз:
Виникає при інфікуванні спороцистами як проміжний хазяїн. Спостерігається утворення цист у скелетних м’язах і міокарді, часто безсимптомно, іноді — нездужання та тупі міалгії.
Профілактика у людей:
-
Дотримання правил особистої гігієни після контакту з тваринами;
-
Вживання добре термічно обробленого м’яса.
Відділ безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини
Конотопського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області
