ЛОБІЮВАННЯ ТА КОРУПЦІЯ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ ТА ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ
Одним з базових принципів демократичного суспільства є право громадянина впливати в законний спосіб на рішення органів державної влади та місцевого самоврядування. В Україні це право гарантується Конституцією України.
Таке ж право тепер з’явилося й у бізнес-спільноти. З 1 вересня почав працювати Закон України «Про лобіювання» (Закон), який встановлює правові засади прозорої та відповідальної культури лобіювання, визначає правила впливу на правотворчий процес у комерційних інтересах і робить його підзвітним суспільству.
Лобіювання — діяльність, яка здійснюється з метою впливу на об’єкт лобіювання, яким зокрема може бути посадова особа органу державної влади чи місцевого самоврядування, особами, зареєстрованими в Реєстрі прозорості за винагороду чи компенсацію витрат, і стосується ухвалення нормативно-правових актів (НПА) в комерційних інтересах замовника або самого лобіста.
Лобіювання – це діяльність:
правомірна та суспільно корисна;
яка є законним інструментом представлення інтересів приватного сектору перед державою;
прозора та підзвітна;
яка здійснюється за правилами, визначеними законодавством;
яка унеможливлює отримання неправомірної вигоди об’єктами лобіювання;
яка передбачає підготовку та надання суб’єктами лобіювання аналітичних матеріалів, результатів соціологічних і інших досліджень, проведення комунікаційних кампаній, що сприяє ухваленню якісних і ефективних державних рішень у інтересах суспільства.
Що ж до поняття корупції, то Закон України «Про запобігання корупції» визначає її, як використання посадовцем службових повноважень чи можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або коли їй пропонують чи надають таку вигоду, щоб схилити до незаконних дій.
Корупція має такі ознаки:
незаконність діяння;
це явище суворо карається в Україні та більшості країн світу;
особа в корупційній угоді отримує пряму незаконну вигоду для себе чи для інших осіб;
корупція не має наперед встановлених правил поведінки;
дії посадовця не враховують інтереси суспільства;
рішення ухвалюються в інтересах вузького кола осіб, тоді як для суспільства вони можуть бути шкідливими та неефективними;
Таким чином, лобіювання – це не «легалізована корупція», а інструмент прозорого діалогу між бізнесом і владою, який є невід’ємною складовою демократичного суспільства, де різні групи впливають на прийняття державних рішень. Воно спрямоване на підготовку якісних рішень, корисних для широкого кола громадян.
Корупція ж навпаки є прихованою та підміняє суспільний інтерес приватною вигодою, завдаючи шкоди державі та її громадянам. Корупціонер має понести адміністративну або кримінальну відповідальність.
