ЩО БУДЕ ЗІ СПАДКОМ, ЯКЩО СПАДКОЄМЦІВ НЕМАЄ — ПОЯСНЮЄ МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Процедура спадкування регулюється нормами чинного законодавства і має чітко визначений порядок. Вона охоплює підстави для набуття спадщини, умови, строки її прийняття, а також наслідки у випадку її неприйняття. На практиці трапляються ситуації, коли заповіт відсутній, немає спадкоємців за законом, або ж вони відмовилися від прийняття спадщини. У такому разі спадщину визнають відумерлою та передають у власність територіальній громаді.
Відповідно до статей 1216-1217 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Здійснюється воно за заповітом або за законом.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (статті 1223, 1258 ЦК).
Відповідно до статті 1220 ЦК часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (стаття 1268 ЦК).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців (стаття 1270 ЦК).
У разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК).
Підстави для визнання спадщини відумерлою
Не всі спадкові справи завершуються прийняттям спадщини. Якщо спадкоємці відсутні або відмовилися від прийняття спадщини, її за рішенням суду визнають відумерлою.
Перелік осіб, які можуть подати заяву до суду про визнання спадщини відумерлою, визначений статтею 1277 ЦК. Так, заяву можуть подати:
- Орган місцевого самоврядування.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
- Кредитор спадкодавця, власники або користувачі суміжних земельних ділянок.
Заяву про визнання спадщини відумерлою може також подати кредитор спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власники або користувачі суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
