ПИШАЄМОСЯ ПРАЦІВНИКАМИ КУЛЬТУРИ ПУТИВЛЬЩИНИ
28 років разом, із них вони були нарізно лиш раз, коли чоловік був у АТО. Родина Антонових із 24 лютого 2022 року вирішила під час повномасштабного вторгнення не розлучатися взагалі. Відтоді ця сім’я служить разом.
Ірина Антонова від повномасштабного вторгнення виконувала різні завдання в Центрі комплектування: вартувала на блокпостах, готувала їжу в тилу, нині виконує обов’язки чергової. Прийшла сюди жінка не одна, а разом зі своїм чоловіком.
"Вирішила більше не переживати те відчуття, яке було, коли він у 2015-2016 роках був у АТО, тож прийняла рішення бути разом із чоловіком, а не хвилюватися де він, що з ним. І звісно, поклик серця", — ділиться Ірина.
Геннадій Антонов несе службу на блокпосту. Каже, що робота, яку доводиться виконувати, буває різна: "Блокпост, копаємо окопи, облаштовуємо бліндажі, готуємо позиції".
Працівник цього центру Євген Джусупов згадує, як побачив цю родину вперше: "Познайомився я з ними із перших днів повномасштабного наступу. Так як вони казали, офіційно, то 28 лютого, було зарахування, але з перших днів вони були в чергах під стінами нашого центру комплектування. Вони записалися до роти охорони, підтвердили все. Їм сказали почекати, але перетелефонували тільки Ірині Миколаївні й сказали, що вона зарахована. Вона здивувалася, що чоловікові ще не телефонували, а його ще тоді не підтвердили. Вони приїхали сюди й чоловік у напівгнівному тоні: "Як це так?!" Каже, що жінку його забирають, а його ні. Тоді так і вирішилося, що вони будуть проходити службу разом".
Спочатку голова родини намагався передати свій досвід та знання дружині, говорить Геннадій: "Я казав їй, як треба служити, куди, що, але ж вона не слухає. Усе робить по-своєму".
Не завжди родині Антонових вдається йти на чергування разом.
"Не прошу, але командири це розуміють і йдуть на зустріч, і буває так, що підлаштовують наші зміни, коли є така можливість. Коли її немає, то буває тут на порозі тільки зустрічаємося", — розповідає військовослужбовиця Ірина Антонова.
Одружені Антонови 28 років. За словами Ірини Миколаївни, не разом були лиш одного разу: "Від’єднанні один від одного були тільки 1,5 року, коли він служив у АТО, а так завжди разом: і на роботі, і вдома. У нас дві чудові донечки, двоє онуків, які лишилися вдома. Вони шоковані не були. Вони розуміли, що мама така в них, що вдома сидіти не буде. Вони з розумінням до цього поставилися. Я їм за це вдячна, що вони не кинули дім, що вони там підтримують порядок. Усе як треба. І чекають на нас вдома".
Чоловік розповідає, родина вже не вперше працює разом: "Я був директором будинку культури, а потім вона була директором. Ми допомагаємо одне одному. Так життя склалося". За словами Ірини Антонової, ставши військовою – вона прийняла правильне рішення: "Жодної секунди не було, щоб я думала, що я обрала не той шлях, який потрібно було. Я себе відчуваю як у сім’ї. Ми за рік так зріднилися всі, і не зважаючи на те, що є побратими, які полягли, дуже боляче".
"Я вважаю, що до осені перемога буде. Перемоги не буде доки вони на нашій території", — говорить Геннадій Антонов. Аби вона швидше настала – каже родина Антонових, вони й пішли служити.
