ВЛАШТУВАННЯ КАПТАЖІВ ДЖЕРЕЛ
Вода - найважливіший природний ресурс нашої планети. Без неї неможливий розвиток живої природи. Особливу увагу треба звернути на воду з каптажів джерел, тому що не завжди джерельна вода на практиці виявляється кришталево чистою.
В зв’язку з цим питання правильного влаштування каптажів джерел не втратило актуальності.
ВИМОГИ до влаштування каптажів джерел
1. Забирання води з висхідного джерела здійснюють через дно каптажної камери, з низхідного через отвори стін камери. Каптажні камери низхідних джерел повинні мати водонепроникні стінки (за винятком стіни з боку водоносного горизонту) і дно, що забезпечується влаштуванням глиняного “замка”. У камерах висхідних джерел глиняний “замок” потрібно влаштовувати по всьому периметру стін. Матеріалом для стін та дна каптажу джерела повинні бути такі самі матеріали, як і для облаштування колодязів.
2. З метою запобігання забрудненню води в каптажі джерела піском (частинками породи) необхідно передбачати засипку з гравію та піску із зростаючою за напрямком руху води величиною зерен (від 0,2 до 10 мм) зі сторони потоку води, а також відстоювання води, для чого камеру каптажу розділяють переливною стінкою на два відділення, одне з яких приймальне для відстоювання води, а друге для забору освітленої води, які обладнують трубопроводами спорожнення.
3. У камері каптажу освітленої води влаштовують водорозбірну та переливну труби діаметром 100 мм і більше, які розраховують на найбільший дебіт джерела. Переливна труба на кінці повинна мати щільну сітку та клапан -захлопку (на водорозбірній трубі наявність сітки не обов’язкова). Водорозбірну трубу обладнують краном, гаком для підвішування відер та відводять на відстань 1 -2 м від каптажу джерела. На поверхні землі, де закінчується труба, влаштовують забрукований лоток для відведення залишків води. Воду із переливної труби необхідно відводити в інший від водорозбірної труби бік і під нею також обладнати лоток для відведення надлишків води. Переливна труба повинна сполучатися з відвідним лотком методом “розриву струменя”.
4. Під краном з каптажу джерела слід влаштувати підставку для відер. Після відповідного переобладнання допускається використання для каптажу резервуара чистої води, обладнаного водорозбірною та переливною трубами тощо.
5. Каптажні камери повинні бути захищені від поверхневих забруднень, промерзання та затоплення поверхневими водами, для чого слід передбачити спорудження глиняного “замка”, відвідних канав та брукування біля каптажної споруди. Взимку камери утеплюють для захисту від промерзання такими самими матеріалами, як і шахтний колодязь. Горловина каптажної камери з люком та кришкою повинна бути вища від поверхні землі не менше ніж на 0,8 м. Над камерою розміщують павільйон, а територію навколо неї огороджують. Огорожа повинна бути радіусом не менше ніж 2 м.
6. Для забезпечення можливості огляду, чистки та дезінфекції каптажу у стінці камери необхідно влаштовувати двері та люки, східці або скоби. Вхід до камери слід розміщувати не над водою, а віднести його у бік, щоб забруднення не потрапляли у воду. Двері та люки повинні бути влаштовані над поверхнею землі не менше ніж на 0,4 м та мати надійні замикаючі пристрої.
Для вентиляції каптажу джерела необхідно облаштовувати вентиляційні труби, виведені не менше ніж на 2 м вище поверхні землі, діаметром не менше ніж 100 мм з дефлектором чи ковпаком із сіткою.
Бережіть себе і своє здоров’я!
Відділ державного нагляду за дотриманням
санітарного законодавства Конотопського районного
управління Головного управління Держпродспоживслужби
в Сумській області
