СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БІОГАЗОВИХ УСТАНОВОК
Вирішення проблем переробки відходів сільськогосподарського походження відкрило новий перспективний напрям у конструюванні техніки та обладнання для агропромислового комплексу. Зараз відбувається стрімкий процес впровадження у виробництво інноваційних технологій ресурсозберігання. Австрія, Італія, Китай, Німеччина, Польща, Чехія та інші країни за останні 20 років зробили значний крок у використанні поновлювальних джерел енергії та продовжують розвивати свої науково-технічні досягнення у галузі альтернативної енергетики.
Сировиною для виробництва біометану можуть бути технічні культури (ріпак, верба), гній тварин, будь-який жом - буряковий, ягідний, овочевий, а також солома або очерет.
В Україні біогаз теж зручно видобувати - умови у нас навіть кращі, ніж на Кіпрі або в Німеччині, й сировини ніяк не менше. Біогазові установки в Україні почали вималюватися на обрії лише 12 років тому. Першу біогазову станцію «Агро-Овен» побудувало підприємство в Магдалинівсьскому районі на Дніпропетровщині в2003 році.
Нещодавно почав працювати великий біогазовий завод на буряковому жомі потужністю 2,38 МВТ у селищі Рокитне Київської області. Після виходу на задану потужність він забезпечить потреби в енергії близько 800 індивідуальних домогосподарств.
Отже, тренд – збільшувати частку енергію, що видобуватиметься з біопалива – наразі очевидний.
Газ для себе.
Кожен господар, у якого в господарстві є хоча б п’ять корів, може поставити собі таку установку й економити на газі та електроенергії. Приклади, як кмітливі господарі поставили собі біогазові установки, описує львівська газета «Експрес». Ми наведемо цю публікацію повністю:
Інженер-конструктор Іван Гергард встановив на подвір’ї власноруч змайстровану біогазову установку і відтепер не купує газ. Метану, який виробляє з непотребу, вистачає для повної автономії, навіть заправляє ним власний автомобіль.
“Сучасну біогазову установку зробив швидко. Вона складається з ємності для відходів, системи терморегуляції, механізму змішування біомаси та датчиків температури і тиску. Серце агрегата - цистерна, у якій бродить непотріб. Відходи збираю з власного господарства й по сусідах.
Це залишки їжі, трава, бур’яни, зелені пагони з саду та винограднику. У кожному дворі повно органічних відходів, та найшвидше біогаз добувається у процесі бродіння гною. Тому у світі гній з тваринницьких ферм - дармове джерело чистої енергії. Якщо є голова на плечах, гайда заощаджувати!
Раджу селянам, у яких є бодай п’ять корів, цілковито відмовитися від газу. Встановіть на подвір’ї біогазову установку, гною вистачить, щоб виробити 20 кубів газу на день, - каже 55-річний винахідник. – Мій реактор височіє за теплицею. Найважливіше - з органічного сміття виділити біогаз.
Він збирається наверху цистерни, у якій бродить непотріб, проходить через трубу, очищується та охолоджується. На виході маю метан, який можна стискати, накопичувати, перекачувати. Для того, щоб варити їжу, біогаз потребує доочищення, бо лише на 60% складається з метану”.
Таким чином, зброджування гною дає змогу вирішити економічні, екологічні та санітарно-епідеміологічні проблеми, що виникають внаслідок накопичення великої кількості відходів тваринництва. Виробництво біогазу є однією з безвідходних технологій, яка виконує природоохоронну і ресурсозберігальну функцію, адже воно не лише не призводить до утворення будь-яких відходів, а й утилізує відходи сільськогосподарського, спиртового, харчового та інших виробництв. І разом з тим, частково дозволяє вирішувати проблему збереження традиційних енергоносіїв.
